ЯКИМ МАЄ БУТИ ОНОВЛЕНИЙ МУЗЕЙ? ОБГОВОРЕННЯ, ЧАСТИНА 1. КАТЕРИНА РОМАНОВА.

Пропозиції щодо підготовки нової концепції Музею. Авторка запису: завідувачка відділу науково-дослідної роботи Національного музею Революції Гідності, кандидатка історичних наук Катерина Романова.

Мені здається, що варто говорити не про концепцію лише експозиції, а почати з концепції самого Музею, обґрунтувати його актуальність, визначити місію, завдання тощо.

1. Аналіз поточної соціокультурної ситуації та суспільних запитів та обґрунтування важливості збереження Музею за умов його реформування.

Проблема. Суспільство живе міфами і його запити до культурних інституцій пов’язані з міфами, які воно хоче чути. Історичні міфи не завжди відповідають історичним фактам, часто вони є елементом пропаганди, у тому числі ворожої, і, відповідно, є ворожими міфами.

Сьогодні суспільний запит до музеїв радикально різниться від того запиту, який існував 30 років тому, коли було створено Музей Булгакова. Актуальний у той час ностальгійний міф про Білу гвардію та про Київ, який втратила російська або зросійщена українська/київська інтелігенція, по суті, був російським міфом про російський Київ.

Завдання наукової спільноти, до якої належать у тому числі й працівники музеїв, сприяти творенню, умовно кажучи, націєтворчих міфів, які мають все ж базуватися на історичній правді на осмисленні минулого, у тому числі травматичного.

Наразі Музей Булгакова стикнувся з тим, що пам’ять про російську культуру, її вплив на життя українців є травматичною пам’яттю. Суспільствам властива історична амнезія – прагнення викинути з пам’яті факти про пережитий травматичний досвід. Часто цьому сприяє й державна політика (як у випадку з Голодомором, коли радянська влада намагалася викорінити пам'ять про трагедію). Але не можна повторити помилок минулого, як у випадку з Голодомором – заперечити, відкинути та забути, адже це призводить до повторення трагедій. Треба йти до наступних стадій – осмислення та усвідомлення. 

Французький психолог П’єр Жане зазначає, що подолання травматичного досвіду можливе за умов його наративізації. Тому створення музейного наративу має стати засобом «автотерапії травматизованого соціуму».

Можливо, варто проаналізувати попередню концепцію Музею, визначити, що у ній не відповідає викликам сьогодення. І зробити у новій концепції розділ, присвячений історії Музею та обґрунтуванню важливості створення нової його концепції.

Проаналізувати загалом музейний контекст, показати, які існують в Україні подібні музеї (передусім з точки зору осмислення російської та радянської окупації), як вони розв'язують подібні питання, можливо, показати, що Музей Булгакова прагне стати новаторським у цьому напрямі.

Відповідно, Музей може розглядати своє реформування в контексті націєтворення, будувати музейний наратив у такий спосіб, щоб осмислення життя та творчості Булгакова сприяло не підтримці «руського міру», а розвитку критичного мислення, усвідомленню національної ідентичності шляхом зіставлень і контраверсій.

2. За результатами аналізу розробити концепцію Музею (не експозиції), сформулювавши його місію, бачення його як, з одного боку, складової Музею історії Києва, з іншого – як самодостатнього музейного центру, покликаного виконувати певні завдання.

Осмислення російської та радянської спадщини в історії України триватиме не одне десятиліття, тому, на мою думку, варто це взяти до уваги. З часом із завершенням війни має знизитися градус напруги навколо російських культурних діячів, які народилися і творили в Україні, має прийти час усвідомлення, що було так, що минуле не можна відкидати й з цим треба працювати. Відповідно, місією Музею може бути осмислення та репрезентація історії національних визвольних змагань 1917 – 1921 рр. як зіткнення українського та російського світоглядів (або українського та російського гранднаративів) (на прикладі історії родини Булгакових); розвиток критичного мислення та формування національної свідомості. 

Основний принцип: мікроісторія/історія родини на тлі національної історії. З усіма контроверсійними епізодами. 

Можливо, музей має стати більше історико-меморіальним, ніж літературно-меморіальним. 

Завдання Музею

Деконструкція Булгаковського міфу про Київ та Українську революцію (у значенні Дерріди, як виявлення суперечностей всередині самого тексту).

Висвітлення правдивої історії подій і постатей періоду визвольних змагань, про які йдеться у романі Булгакова та інших його творах.

Репрезентація історії Києва початку XX століття як місця перетину багатьох культур загалом та зокрема осмислення впливу російської культури на формування свідомості киян (проросійськими були не лише росіяни Києва, а й багато українців) та, відповідно, на історичні процеси. 

Сприяти формуванню та трансляції націєтворчих міфів.

Сприяти ствердженню своєї національної ідентичності (йдеться про політичну націю) через розуміння відмінностей ідентичності іншого.

Візія

Музей як один з осередків осмислення травматичної історії, пов’язаної з подіями Української революції, який сприяє зціленню суспільства шляхом проговорення «незручних» питань.

Музей має стати майданчиком для дискусій щодо культурних та історичних процесів у країнах, які перебували у складі імперій; обговорення ролі іншомовних та іноетнічних митців, письменників, народжених в Україні, у контексті національної культури; обговорення питань, пов’язаних зі створенням, поширенням і зіткненням різних історичних міфів.

3. Від загальної концепції має залежати й концепція експозиції, метою якої може бути репрезентація історії родини Булгакових у контексті національних визвольних змагань; дослідження феномену «російських киян» і їхньої ролі в подіях Української революції.

Відповідно, можливі завдання експозиції:

• відбивати складність сприйняття постаті та творчості Булгакова (на рівні ідей, в історичному контексті);
• розповідати про долю Булгакова, його родини та знайомих у двох зрізах: як реальних і літературних персонажів, які перебувають у вирі подій Української революції не розуміючи її сутності та її персоналій (у т.ч. літературних, за якими стоять так само реальні постаті);
• проблематизувати питання трансляції російського національного міфу та його загрозу для міфу українського;
• поставити відкрите питання: несприйняття Булгаковим державотворчих прагнень українців – провина, трагедія, помилка, закономірний результат перебування у відповідному середовищі?
• спонукати до роздумів та дискусій про можливість вибору, про підґрунтя того чи іншого вибору в вирішальні історичні моменти та наслідки цього вибору.

Щодо формування експозиційного простору не можу давати порад. Зрозуміло, що художнє рішення експозиції (автор концепції Пітоєва К., автор художнього проекту Крижопольський А.) само по собі вже є пам’яткою, яку варто зберегти в основних моментах. Якими можуть бути зміни, сказати важко. Ідея співіснування двох просторів цілком може лишатися, але, на мою думку, за умов оновленої концепції має йтися не про простір Булгакових і Турбіних – а про простір київських росіян протиставлений простору українському. Причому той – український – простір за стінами та вікнами Дому Булгакових/Турбіних. Як це можна і чи треба обіграти в музеї – не знаю.