Музей

"Живіть! ". Автографи Михаїла Булгакова. Онлайн виставка.

Фонди Літературно-меморіального музею М. Булгакова містять чимало безцінних документів, перлиною серед яких є автографи письменника. Більшість із них збереглися завдяки ентузіазму, відповідальності й любові, з якими їх збирала сестра М. Булгакова, Н. А. Земська. Представляємо виставку деяких автографів лікаря і письменника Михаїла Булгакова, присвячену його 132-му дню народження,  на якій представлено рідкісні документи з фондів музею – листи М. Булгакова, дарчі написи на фотографіях тощо. Особливий інтерес являє рецептурний довідник, яким М. Булгаков користувався у 1915 - 1918 р.р. під час своєї лікарської практики, і який містить його власноручні нотатки. На форзаці книжки рукою власника записано пропорції ін’єкцій, які вводилися пораненим: знеболювальне, кровоспинне та стимулююче роботу серця. Смисловим центром виставки є останній автограф Михаїла Булгакова – напис на фотокартці, який він зробив за місяць до смерті на пам'ять своїм племінницям – Ользі та Олені Земським. Останні слова, які вивела його рука як заповіт дітям, нині сприймаються, як звернення до кожного з нас: “Бажаю вам щастя в житті.” Ніби до кожного з нас він промовляє: “Живіть!” Виставку підготувала Ганна Путова

#Булгаков_мовами_світу. Про німецькі переклади творів М. Булгакова.

Присутність творів Міхаїла Булгакова у Німеччині починається з 20-х років завдяки публікаціям російською в емігрантському друку. Переклад булгаковської п’єси «Дні Турбіних», виданої 1927 року під маркою «Verlag S. Kagansky» німецькою здійснила Катя Розенберг, що працювала з видавництвом С. Фішера, наступними були п’єси «Зойчина квартира» та «Мольєр», а також інсценовані Булгаковим «Мертві душі» Гоголя. На жаль, з приходом до влади нацистів, декілька вистав німецькою не були здійснені, не тільки у самій Німеччині, а й у Чехословаччині та Латвії.

Оповіщення. Історія садиби. Від і До.

Серед експонатів виставки «Історія садиби. Від і до» — оповіщення, яке сто років тому голова будинкового комітету №13 на Андріївському узвозі отримав від київських чиновників. Пожовтілий папірець датується груднем 1922 року, деякі літери друкарського тексту напівстерті; чорним, червоним, зеленим чорнилом вписано цифри і слова.

#Булгаков_мовами_світу. Про естонські переклади творів М. Булгакова.

Перша мова, якою були перекладені твори М. Булгакова на теренах колишнього Радянського Союзу, є естонська. 1966 року у бібліотеці видавництва «Періодика» виходить «Театральний роман», перекладений Відриком Ківілою. 1968 року естонський перекладач та редактор Отто Самма видав у тому ж видавництві збірку оповідань М. Булгакова «Фатальні яйця» (“Saatuslikud munad”) у перекладі Едвіна Гіделя і написав у передмові, що незабаром в Естонії буде надрукований роман «Майстер і Маргарита». На щастя, цей фрагмент передмови залишився непоміченим тими, що могли завадити появі естонського перекладу.

Власники. Історія садиби. Від і До.

Ділянка садиби відома ще з 1840-х років. У 1888 році її придбала дружина київського купця 2-ої гільдії Віра Олексіївна Літошенко. Саме пані Літошенко була ініціаторкою та інвесторкою будівництва будинку, в якому розташований музей. Автором проекту та відповідальним за спорудження будинку №13 був знаменитий архітектор Микола Гарденін, який спроектував безліч житлових та прибуткових будинків, садиб, релігійних споруд у Києві та Київській області, його проекти набули статусу пам’яток архітектури.

#Булгаков_мовами_світу. Про польські переклади творів М. Булгакова.

Перша іноземна мова, якою був перекладений М. Булгаков, є польська. Спочатку з’явились два переклади повісті «Фатальні яйця» - Аліції Стерн (1926) та Едмунда Єзерського (1928), а також «Дияволіади». 1928 року було здійснено і перший переклад «Білої гвардії», виданий Видавництвом Грошевої бібліотеки Станіслава Цукровського.