Музей

Ісер Йосипович Куперман. Історія садиби. Від і До.

«Андріївський узвіз, де розташована садиба №13, з 1928 року мав іншу назву — вулиця Георгія Лівера (на ім’я київського революціонера-більшовика), з 1931-го року — узвіз Лівера, а в 1944-му році історичну назву було відновлено. Серед чисельних мешканців, що мали «прописку» у ті часи у садибі №13, був і майбутній семиразовий чемпіон світу з міжнародних шашок Ісер Йосипович Куперман.

План квартири Булгакових. Історія садиби. Від і До.

«Дивним чином складається доля музейних предметів. Іноді рукописний документ, який вважався просто папірцем, стає експонатом, який має величезну цінність і привертає увагу істориків та відвідувачів. Такою є доля аркуша паперу отриманого Анатолієм Кончаковським ще до створення музею від доньки останнього власника садиби Василя Лістовничого.

Фото Інни Кончаковської. Історія садиби. Від і До.

Рубрика #історіясадибиАндріївський13 розповідатиме в деталях про експонати виставки ІСТОРІЯ САДИБИ. ВІД І ДО., яка зараз постійно діє в музеї на другому поверсі. «… Наприкінці 1960-х років «некрасовською» стежкою прийшов і я на Андріївський узвіз з твердою рішучістю потрапити до будинку, на фасаді якого була прикріплена табличка з номером 13. До цього неодноразово заходив у його невеликий затишний зелений дворик, перш ніж зпромігся постукати у заповітні двері.

ІСТОРІЯ САДИБИ. ВІД І ДО.

На другому поверсі музею розпочинає роботу нова виставка «Історія садиби. Від і До», яка досліджує та розповідає історію садиби за адресою Андріївський узвіз, 13 від появи перших креслень та будівництва до сьогодення під час воєнного стану в країні. Прообраз садиби, в якій у 1906 – 1919 роках винаймала квартиру родина Булгакових, з’являється у першій половині ХІХ ст. На акварелі М. Сажина, яка датується кінцем 1840-х років, можна розрізнити маленький будиночок, що притулився до підніжжя гори Уздихальниці.

Лист до Уряду СРСР

28 березня 1930 року Міхаїл Булгаков надсилає листа до уряду СРСР. На той момент п'єси Булгакова було знято з репертуару театрів. Припинили повністю друкувати його твори — з 1927 року не відбулося жодної публікації. Його не брали на роботу. Постало питання про виживання. Все, що міг зробити Булгаков — боротися єдиною зброєю, якою володів досконало — словом.Читайте повний текст листа тут:

Листи Міхаїла Булгакова. Частина 4. До сестри від 31 грудня 1917 року.

Цей лист, знайомий усім, хто цікавився творчістю Булгакова, цитується найчастіше. Саме у ньому знаходимо глибоке осмислення майбутнім письменником ситуації кінця 1917 року, страшної картини, до якої призвела революція: озвіріння людей, приниження і цькування військових, голод і кров, кров, усюди кров. І, нарешті, висновок: автор «зрозумів остаточно, що відбулося», на відміну від своїх сучасників, які вірили в «світле майбутнє». Таким чином, «великий і страшний 1918» для Булгакова розпочався раніше. З цими почуттями він невдовзі приїде до Києва, де служитиме лікарем, і київські події стануть матеріалом для роману «Біла гвардія». Драматичній панорамі життя міста протиставлено звичайне мирне життя в домі однієї сім’ї...